Є події, які назавжди змінюють хід історії. Поряд із цим є люди, які власною невтомною працею роблять усе, щоб історія нашого народу продовжувалася на роки, десятиліття, століття.
26 квітня 1986 року світ почув пронизливо болюче слово — Чорнобиль. Відтоді минуло 40 років. Кривавий вир війни поглинув українські простори, проте пам’ять людства про Чорнобильську трагедію не згасає. Чорнобиль сьогодні — це не просто зона відчуження, де знову прокидається життя, а й символ людської відповідальності, урок для майбутніх поколінь, який ми повинні пам’ятати, щоб не допустити таких трагедій знову.
Здобувачі освіти І–ІІ курсів ВСП «Лубенський фінансово-економічний фаховий коледж ПДАУ» на виховній годині «Чорнобиль: біль і пам’ять України», проведеній викладачем екології Людмилою Крят, замислилися над масштабами техногенної катастрофи, вшанували пам’ять героїв-ліквідаторів та поміркували над впливом радіації на екологію й життя людини. Виступ ліквідатора аварії на ЧАЕС, заступника голови відокремленого осередку обласної організації «Спілка інвалідів Чорнобиля» Юрія Андрійовича Кітченка, поєднав у собі спогади про мужність і непохитність у боротьбі з наслідками радіоактивного впливу, роздуми про причини трагедії, а також про небайдужість та ініціативність спільноти ліквідаторів у підтримці Збройних Сил України.
Ніколи не згасне світло людської вдячності й поваги до тих, хто захистив нас від полум’я Чорнобильської біди! Ми вклоняємося мужності ліквідаторів аварії на ЧАЕС і впевнено стверджуємо: наше майбутнє — у наших руках!
